Опрацювавши цей параграф, ви дізнаєтесь:

• якими були причини, передумови, хід і наслідки Англійської революції;
• про діяльність Олівера Кромвеля;
• про утвердження парламентаризму в Англії.

 

Пригадайте

1. Яку роль у житті Англії відігравав парламент?

2. Коли виникло пуританство? Якими були основні погляди пуритан?

 

1. Соціально-економічний розвиток англії напередодні революції.

 

На початку XVII ст. в Англії почали швидко формуватися нові капіталістичні відносини. Проявами цього стали створення мануфактурного виробництва, розвиток торгівлі, піднесення міст, поширення товарного сільськогосподарського виробництва. Англія перетворилася на основного постачальника нефарбованих тканин на європейський ринок. У середині XVII ст. вона забезпечувала 80 % загальноєвропейського видобутку вугілля (близько 3 млн т). За перші 40 років XVII ст. подвоїлися обсяги торгівлі. Цьому сприяли торговельні компанії, які користувалися монопольним правом на торгівлю в певному регіоні. Найбільшою була Ост-Індська компанія.

У сільському господарстві південних і центральних графств активно поширювалися ринкові відносини. Проте на півночі ще зберігалися натуральна рента (оброк) і відробіток (панщина).

Зміни в економіці позначилися на соціальній структурі англійського суспільства. Хоча воно за формою залишалося становим, у поведінці, звичаях, роді занять деяких верств суспільства відбулися значні зміни. Так, серед землевласників виокремилося нове дворянство, яке, на відміну від старого, активно займалося господарством: розводило овець, не цуралося торгівлі та мануфактурного виробництва. Швидко зростав прошарок найманих працівників, які працювали на мануфактурах, у копальнях, портах, на вантажних суднах.

Яка галузь господарства стала провідною в розвитку економіки Англії? Чим це було зумовлено?

Чи можна стверджувати, що прагнення королів в Англії встановити абсолютизм стало однією з причин революції?

 

2. Політичні передумови революції. Початок революції.

 

У 1603 р. завершилося майже 50-річне правління королеви Елізабет. Через відсутність інших близьких родичів вона заповіла престол синові страченої нею Мері Стюарт джеймсу і (1603—1625 рр.). В Англії почала правити династія Стюартів. Вони прагнули встановити в країні абсолютну монархію. Давні права парламенту вони вважали поступками з боку монархів, які можна й скасувати. Католицькі симпатії Стюартів призводили до гострих релігійних конфліктів із протестантами та англіканською державною церквою. Така політика Джеймса І викликала невдоволення більшості громадян.

Незважаючи на це, його син карл I (1625—1649 рр.) продовжував політику батька. Карл I потребував коштів для продовження розпочатих війн проти Іспанії та Франції. За перші три роки правління він тричі скликав і розпускав парламент: перший дав йому незначну суму, другий узагалі відмовив, а третій погоджувався надати кошти за умови, що король підпише петицію, яка відновить усі здобуті англійцями права. Отримавши кошти, Карл I проігнорував умови договору та протягом 11 років взагалі не скликав парламент. Для покриття своїх витрат він поширив на всю Англію корабельний податок (щитові гроші — обов’язок прибережних областей утримувати флот). Для придушення невдоволених було розширено діяльність надзвичайних судів. У країні почалася масова еміграція до Північної Америки. Занепокоєний цим Карл I заборонив її під загрозою жорстоких покарань.

Приводом до відкритого виступу проти короля стала спроба збільшити оподаткування шотландських дворян, поширити в пресвітеріанській Шотландії англіканську церкву. Шотландці взялися до зброї. Війна набула затяжного характеру. Карл I змушений був у 1640 р. скликати парламент, щоб отримати згоду на збирання нових податків. Цей парламент увійшов в історію під назвою «Довгий парламент» (діяв до 1653 р.), оскільки його члени домоглися від короля згоди, що розійдуться тільки тоді, коли самі визнають це за потрібне. Парламент висунув королю вимоги, викладені у «Великій ремонстрації» (протесті), які Карлу I довелося виконати. Надзвичайні суди й корабельний податок було скасовано. Король зобов’язувався скликати парламент не рідше, ніж через три роки. На думку істориків, початок діяльності Довгого парламенту є початком Англійської революції.

3. Громадянські Війни.

 

У січні 1642 р. Карл I залишив Лондон і вирушив на північ, де мав найбільше прихильників. 22 серпня 1642 р. король оголосив війну парламенту. У країні спалахнула перша громадянська війна (1642—1646 рр.). Військо короля складалося з дворян (кавалерів) і прихильників англіканської церкви. Парламентське військо (отримало назву «круглоголові» за форму зачіски)

складалося переважно з пуритан і прихильників парламенту. Спочатку армія парламенту зазнавала поразок, але після приходу Олівера Кромвеля ситуація змінилася. Він реформував армію й очолив її.

Республіка — форма державного правління, за якої джерелом влади визнається народ, органи державної влади обираються на певний термін, а державна влада поділяється на законодавчу, виконавчу і судову гілки.

Армія парламенту завдала королівським військам рішучих поразок у битвах під Марстон-Муре (1644 р.) і Нейз-бі (1645 р.). Король потрапив у полон. Після ув’язнення Карла I парламент прийняв низку законів: усю землю було проголошено приватною власністю її володарів (крім селян); торговельно-промислові верстви суспільства домоглися повної свободи підприємницької діяльності та знищення монополій; землі короля, його прихильників та церкви було розпродано або роздано солдатам як плату за службу.

Наприкінці 1648 р. король утік із полону й розпочав другу громадянську війну (1648—1649 рр.), однак знову зазнав поразки.

Парламент схилявся до збереження королівської влади. О. Кромвель із відданими йому військами вступив у Лондон та усунув із парламенту прихильників монархії. Також було створено суд, за рішенням якого 30 січня 1649 р. короля Карла І стратили. У парламенті було скасовано палату лордів, Англію проголошено республікою. Законодавчу владу було передано Довгому парламенту, виконавчу — Державній раді. Однак фактичним правителем країни став О. Кромвель.

Визначте роль протестантизму в розбудові Англійської республіки

 

4. АНГЛІЙСЬКА РЕСПУБЛІКА.

 

Після проголошення республіки до влади в країні прийшли індепенденти. На їхню думку, держава мала будуватися на тих самих засадах, що й громади віруючих, тобто на основі ідеї суспільного договору, який передбачав взаємне визнання прав та обов’язків членів колективу або громадян.

Крім того, індепенденти визнавали лише власне тлумачення Святого Письма й тому одразу розпочали репресії проти інших релігійних сект. Найбільше постраждали

дигери («справжні урівнювачі»), які обробляли громадські землі, вважаючи, що вони не можуть бути чиєюсь власністю, а отже, є спільними. Дигери стверджували, що в суспільстві всі мають працювати на спільне благо на чолі з вибраними наглядачами. У держави не має бути грошей, а за купівлю-продаж слід страчувати.

Однак О. Кромвель був твердо переконаний, що приватна власність є невід’ємним правом кожної людини, а встановлення майнової рівності — це порушення англійських традицій.

Також зазнала переслідувань і секта левеллерів («урівню-вачів») Вони стверджували: оскільки перед Богом усі рівні, то слід для всіх установити рівні права. Із цього твердження випливали їхні вимоги: встановлення загального виборчого права для чоловіків, скасування «гнилих містечок» (міста, які в минулому здобули право посилати своїх депутатів до парламенту, але згодом занепали) тощо. Левеллери вважали народ джерелом влади. Свого часу вони відіграли вирішальну роль у страті короля та ліквідації палати лордів.

Поміркуйте, із якими думками 0. Кромвель дивився на свого противника.

Перемігши в громадянській війні, О. Кромвель здійснив каральні походи в Шотландію, яка визнала своїм королем Карла II, сина страченого Карла I. Наступною жертвою стала Ірландія, католики якої допомагали англійському королю в боротьбі проти парламенту. Походи в Шотландію та Ірландію започаткували майбутню англійську колоніальну імперію.

Важливим для колоніальних завоювань та першості на морях став виданий у 1651 р. навігаційний акт, за яким усі товари, що потрапляли до Англії, могли перевозити лише англійські судна або ж судна країни-виробника. Цей документ був спрямований проти голландців, які вели посередницьку торгівлю, і призвів до війни з Нідерландами, у якій Англія здобула перемогу.

 

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

1) З обвинувального акта проти короля Англії Карла I

Названий Карл Стюарт, ставши королем Англії, у такий спосіб перебрав відповідальний обов'язок керувати країною в згоді з її законами, а не будь-яким іншим чином; з огляду на це він мав використовувати отриману владу на користь і добробут свого народу і для охорони його прав і свобод, однак унаслідок злочинних намірів установити й тримати у своїх руках необмежену тиранічну владу для управління країною, знищити права й свободи народу, знищити і зробити непотрібними всі основи

цих прав... названий Карл Стюарт оголосив зрадницьку й злочинну війну проти чинного парламенту і народу.

Зі сказаного вище випливає, що названий Карл Стюарт був і є натхненником, автором і продовжувачем жорстоких і кривавих війн; і тому він є винуватцем усіх зрад, убивств, пограбувань, пожеж, збитків і нещасть нашого народу, що були здійснені під час названих вище війн та були спричинені ними.

2) Відповідь карла I на висунуті звинувачення

Не може бути судових справ проти будь-якої людини інакше, ніж на основі Божих і суспільних законів країни, у якій вона живе. Я переконаний, що цей процес не може бути виправданий Божими законами, або навпаки, підкорення королю дуже ясно визначається Старим і Новим Заповітами. Що стосується законів нашої країни, то я переконаний, що жоден вчений юрист не буде стверджувати,

що може бути висунуто звинувачення королю, бо такі звинувачення можуть іти лише від його імені, а один із принципів права каже, що король не може помилятися.

Порівняйте два документи. Висловіть власне ставлення до аргументів, що містяться в них. Дайте історичну оцінку страти короля Англії Карла I.

Що зумовило усунення від влади парламенту та встановлення протекторату О . Кром-велем? Яку роль відіграв цей діяч в англійській революції?

 

5. Протекторат О. Кромвеля

 

Із моменту проголошення республіки верховна влада в країні належала «Довгому парламенту», який повністю складався з індепендентів. Другою важливою силою в державі була армія, підпорядкована особисто О. Кромвелю.

Протекторат (латин . protector — покровитель) — форма залежності однієї держави від іншої або суспільства від якоїсь особи (або іншої держави), коли основні питання суспільно-політичного життя регулює протектор

Тривале правління «Довгого парламенту» викликало обурення населення, особливо армії, яка протягом значного часу не отримувала платні. О. Кромвель розігнав «Довгий парламент» і скликав конвент (Установчі збори), до якого також входили лише індепенденти. Цей конвент назвали «парламентом святих» (через побожність депутатів). «Святі» прийняли низку важливих реформ: оголосили свободу совісті (віросповідань); запровадили цивільний шлюб, вибори

священників мирянами; скасували церковну десятину; вирішили замінити стару (прецедентну) систему судочинства, що спиралася на закони різних часів, новою, що ґрунтувалася на єдиному судовому статуті (кодексі), прийнятому в 1653 р.

Проти таких реформ виступили священники, юристи, а також армія. О. Кромвель розпустив «парламент святих». За згодою армії було прийнято нову конституцію («знаряддя управління»), яка передавала всю владу О. Кромвелю — лорду-протектору Англії, Шотландії та Ірландії. О. Кромвель зосередив у своїх руках усю виконавчу владу, отримав право затверджувати членів Державної ради, а також збирати податки в розмірах, достатніх для утримання армії. Після цього в руках О. Кромвеля було зосереджено більше влади, ніж у короля напередодні революції.

За новою конституцією законодавчу владу було передано однопалатному парламенту, який складався з депутатів від найважливіших міст країни.

Парламент також виявив непокору О. Кромвелю і був розпущений. Тоді О. Кромвель переділив країну на 14 військових округів, у яких усю владу передав призначеним ним генерал-майорам. Прихильників короля було обкладено спеціальним податком. Святкування Великодня й Трійці було заборонено, як і недільні гуляння й спортивні змагання.

Головними заняттями визначалися праця й молитва.

Отже, протекторат О. Кромвеля за своєю суттю був військово-релігійною диктатурою, яка трималася на авторитеті сили, пуританських уявленнях про життя та успіхах діяча в зовнішній політиці.

Олівер Кромвель (1599— 1658) був дрібнопомісним дворянином і належав до протестантської секти інде-пендентів

Коли розпочалася громадянська війна, о. Кромвель за згодою парламенту за власні кошти спорядив два кавалерійські полки, до яких добирав людей зі стійкими релігійними переконаннями (індепендентів). Зразково дисципліновані, хоробрі, віддані вождю, об'єднані спільними релігійними й політичними переконаннями, полки 0 . Кромвеля започаткували нову парламентську армію . Одним з улюблених висловів 0 . Кромвеля був: «На Бога сподівайтеся, але порох тримайте сухим!».

 

6. РЕСТАВРАЦІЯ СТЮАРТІВ. «СЛАВНА РЕВОЛЮЦІЯ».

 

У 1658 р. О. Кромвель помер, залишивши своїм наступником сина Річарда. Проте Річард швидко перетворився на маріонетку генералів і зрештою змушений був відмовитися від звання протектора. Торгово-промислові та аристократичні верстви, занепокоєні можливими виступами населення, вирішили запросити на англійський престол Карла II (1660—1685 рр.). У 1660 р. в Англії в результаті змови генерала Джорджа Монка було здійснено політичну реставрацію — відновлено правління династії Стюартів.

Чому події 1688—1689 рр . назвали «Славною революцією»?

Політична реставрація — відновлення старого, поваленого суспільного устрою, династії або релігії

Королівську владу Карл II розглядав як абсолютну. Перш за все він наказав вчинити прилюдну розправу над убивцями його батька. Було відновлено правління англіканської церкви, незначну частку земель повернуто колишнім власникам.

Проте правити країною, як раніше, уже було неможливо. Парламент суворо охороняв завойовані під час революції права, а також стежив за тим, щоб король не видавав будь-яких законодавчих актів. Згодом у парламенті виникли дві політичні партії: торі та віги. Торі були прихильниками королівської влади, обстоювали непорушність королівських прав та існуючих порядків. Віги в усіх суперечках захищали

парламент і виступали за реформи економіки, державного устрою, церкви. Однак обидві партії були проти абсолютної влади монарха.

 

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Із Декларації прав (білля про права) 1689 р.

...Піддані протестантського віросповідання можуть носити зброю, що відповідає їхньому становищу, і так, як дозволено законом.

.Звертатися з клопотаннями до короля є правом підданих, і всяке затримання й переслідування за такі клопотання незаконні.

.Будь-які пожалування та обіцянки із сум, очікуваних від штрафів і конфіскацій, до засудження є незаконними й нечинними.

.Не допускається вимога надмірних застав, а також накладення надмірних штрафів або жорстких і надзвичайних покарань.

.Вибори членів парламенту мають бути вільними

робота в парах. Обговоріть і визначте, які права надавалися англійським підданим згідно із цим документом

парламентська монархія —

державний лад, за яким глава держави — монарх — не може безпосередньо впливати на склад і політику уряду, яка формується тільки парламентом, і підзвітний лише йому

У 1685 р. новим королем став брат Карла II джеймс II (1685—1688 рр.). Він продовжив політику відновлення абсолютної влади. Як ревний католик, він призначав на державні посади своїх одновірців. Після прийняття Декларації про віротерпимість Джеймс II розпустив парламент і став правити одноосібно. Англійців також обурювала профран-цузька зовнішня політика короля. Тож парламентарі вирішили таємно запросити на англійський престол правителя Нідерландів Віллема оранського. Восени 1688 р. він висадився на англійському узбережжі та рушив до Лондона. Народ зустрічав його з радістю. Джеймс II утік до Франції.

Під час вступу на престол парламентарі вручили новому королю, який був одружений із донькою Джеймса ІІ Мері Стюарт, Віллему III (1689—1702 рр.) Декларацію прав (Білль про права). У ній було викладено права та обов’язки законодавчої (парламенту) та виконавчої (короля та його міністрів) влади. Декларація забороняла королю видавати закони, збирати податки з народу, скликати армію без згоди парламенту. У ній підкреслювалося, що народ має право усунути негідного короля і на його місце обрати іншого, а також змінити порядок престолонаслідування. Також зазначалося, що вибори членів парламенту мають бути вільними.

Так в Англії відбувся палацовий переворот, який отримав назву «Славна революція» (1688—1689 рр.). Вона завершила тривалу боротьбу парламенту й короля. В Англії встановилася парламентська монархія.

У період правління Віллема III було закладено головні принципи існування англійської політичної системи. Депутатів до парламенту переобирали кожні три роки. Король формував уряд із представників тієї партії, яка мала більшість у парламенті. Отже, правиління короля обмежувалося парламентом. Змагання партій за владу заклали основу двопартійної системи в Англії.

У 1882 р . історик Олександр Лазаревський надрукував статтю «Хмельницький в уявленні Кромвеля», у якій повідомив про знайдену грамоту о. Кромвеля до Б . Хмельницького, що зберігається у зібранні Інституту Оссолінських. Насправді до нас дійшла лише титульна сторінка грамоти, написаної латиною, де зазначено титул Б . Хмельницького: «Богдан Хмельницький, Божою милістю генералісимус війська й давньої грецької релігії і церкви, властитель усіх запорозьких козаків, гроза і нищівник польської шляхти, завойовник фортець, переслідувач язичників, антихристів та юдеїв ...». Історики до цього часу мають сумніви щодо справжності грамоти й загалом факту листування лідерів англійської та української революцій. Проте логіка історичного процесу підказує, що таке листування не тільки могло існувати — союз між Англією та Україною був би природним варіантом розвитку ситуації в Європі в середині XVII ст. Про це писали вже сучасники тих подій. Так, П'єр Шевальє в передмові до «Історії війн козаків проти Польщі» називає Б. Хмельницького «козацьким Кромвелем». Жан Лоре в газеті «Історична муза» писав про «двох величних бунтарях». Також в оточенні Б. Хмельницького було чимало людей, що були пов'язані з Англією (Юрій Немирич навчався в Оксфорді. Максим Кривоніс мав шотландське походження тощо) .

О . Кромвель і Б . Хмельницький являли собою новий тип політика обидва, маючи геніальність стратегічного мислення, демонстрували навмисну грубість і нахабство в спілкуванні, нехтували правилами вищого світу. Вони не побоялися кинути виклик чинному ладу й порядку в своїх країнах, були затятими противниками католицизму, виступали проти королівської влади . Обидва діячі мали вольовий характер, поєднаний з жорстокістю, але водночас тонку, вразливу душу. Втративши в бою свого сина, О. Кромвель сказав: «На те Божа воля!». Проте коли помирала його донька, він три тижні ридав біля її ліжка й ревно молився за її одужання . Коли загинув син Б . Хмельницького Тиміш, гетьман спокійно зустрів трагічну звістку. А коли Б. Хмельницький зрозумів, як його обдурив московський цар, то плакав. Унаслідок душевних переживань і Б . Хмельницький, і О . Кромвель передчасно зійшли в могилу.

 

Чи погоджуєтесь ви з тим, що... чому?

• У першій половині XVII ст. в Англії виник конфлікт між парламентом і королями, які прагнули абсолютної влади. Зрештою це призвело до громадянських війн, страти короля та встановлення республіки

• Важливу роль у революції відіграло релігійне питання. Саме протестантські громади стали рушіями радикальних змін у суспільстві .

• Проте насадження одноосібної влади (протектора, монарха) не сприяло стабільності суспільства. зрештою була вироблена політична модель, яка діє й зараз

• Унаслідок революції в Англії встановилася парламентська монархія та утвердилися ринкові відносини .

 

Працюємо з хронологією

1640 р. — початок революції в Англії.

1649 р. — страта короля Карла I і проголошення Англії республікою .

1653—1658 рр. — протекторат О. Кромвеля.

1688—1689 рр. — «Славна революція»; утвердження в Англії парламентської монархії

 

Запитання і завдання

1. Перевірте набуті знання за допомогою навчальної гри «Відгадайте героя/героїню». Правила гри. Учитель/учителька записує на картці прізвище історичного діяча/діячки та кладе її до конверта. Учні та учениці мають за допомогою заздалегідь визначеної кількості запитань (наприклад, десяти) відгадати, про кого йдеться . Учитель/учителька може відповідати лише «так», «ні», «частково». Гру можна проводити в парах, малих групах або з усім класом.

2. Охарактеризуйте Англію напередодні революції.

3. Як відбувалася боротьба між королем і парламентом?

4. Які риси були притаманні Англійській республіці?

5. Чому Установчі збори (конвент) республіки отримали назву «парламент святих»?

6. Які факти свідчать, що лорд-протектор напередодні революції мав більше влади, ніж король?

7. Колективне обговорення. Чи правильне твердження, що протекторат О. Кромвеля за своєю суттю був військово-релігійною диктатурою? Поясніть свою точку зору.

8. Простежте за картою, які колоніальні загарбання здійснила Англія в період республіки.

9. Про-довжте роботу із синхронізованою хронологічною таблицею «Європа в Ранній Новий час (Ранньомодерну добу)» (с . 6).

10. Робота в малих групах. Чому стала можливою реставрація Стюартів? Чи погоджуєтеся ви з думкою, що їх нерозважлива політика призвела до нової зміни династії?

11. За додатковими джерелами підтвердьте або спростуйте твердження, що події 1688—1689 рр . були революцією .

12. робота в парах. Яку роль відігравав релігійний чинник у подіях Англійської революції? Поясніть свою точку зору.

13. За додатковими джерелами з'ясуйте, чому О . Кромвель листувався з гетьманом Б. Хмельницьким? Що об'єднує ці дві постаті?

14. Розгляньте карикатуру на О . Кромвеля . Що намагався відобразити карикатурист? Проаналізуйте зміст карикатури за планом-схемою, наведеним у додатках до підручника (с. 226) .

Карикатура на О. Кромвеля . XVII ст.

 

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 8 клас Гісем, Мартинюк (2021, поглиблений рівень)